Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 917/461/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015та на ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.03.2015у справі№917/461/15 господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР"доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу; 2. Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України;провизнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Руденко В.В.;

- третьої особи -1 повідомлений, але не з'явився;

- третьої особи -2 повідомлений, але не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання виконавчих написів №112, №116, №126, №124, №121, №126, №123, вчинених 30.01.2015 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. такими, що не підлягають виконанню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.03.2015 у справі №917/461/15 (суддя Іваницький О.Т.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Білецька А.М.), вжито заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів №112, №116, №126, №124, №121, №126, №123, вчинених 30.01.2015 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. до моменту вирішення по суті спору у справі № 917/461/15.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якій просив, зупинити стягнення на підставі виконавчих написів №112, №116, №126, №124, №121, №126, №123 вчинених 30.01.2015 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. до винесення господарським судом Полтавської області рішення у даній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що виконання оскаржуваних виконавчих написів розпочато 05.02.2015, в актах опису та арешту майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР", складених на підставі оскаржуваних виконавчих написів зазначено, що майно буде передано на реалізацію не пізніше 12.02.2015. Відтак, до моменту вирішення справи майно може бути реалізоване в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", а невжиття заходів до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву позивача, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав її обґрунтованою, встановив пов'язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вживаючи ухвалою від 13.03.2015 за заявою позивача заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів, господарський суд першої інстанції, з висновками якого правомірно погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 20.04.2015, дійшов підставного висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам та інтересам позивача, та обґрунтовано припустив, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів особи.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів №112, №116, №126, №124, №121, №126, №123 від 30.01.2015, правомірність вчинення яких є предметом розгляду у даній справі, місцевий господарський суд, прийнявши до уваги обґрунтованість доводів позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, правильно застосував ст. 66 ГПК України та підставно обрав заходи до забезпечення позову, які відповідають положенням ст. 67 ГПК України. Як наслідок, ухвала місцевого господарського суду, так само як постанова суду апеляційної інстанції, якою залишена без змін ухвала місцевого суду, відповідають нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх судових інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування наявності обставин для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, наслідком чого є правильні висновки про задоволення такої заяви.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, є ідентичними доводам апеляційної скарги, є відхилені ним, з чим погоджується суд касаційної інстанції та не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 та ухвалу господарського суду Полтавської області від 13.03.2015 у справі №917/461/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере